The zone of resettlement (Ukraine), 2016/04/16-17

#discoverukraine, #motobiketrip

Цього разу історія із серії #discoverukraine, #motobiketrip мала бути про подорож до наймістичнішого місця України - Кам’яного Села на Поліссі. Або, як його охрестили, Полісського Стоунхеджу.

Кам’яне Село – місце, де ходив сам Господь. Місце, де був страчений Княз Ігор. Місце, де був переможений Сатана, і на камінні залишилися глибокі подряпини від його пазурів. Місце, де панує абсолютна тиша.

Але, не так сталося, як гадалося.

Подорож до Кам’яного Села розрахована на три дні (з двома ночівлями). Весняна ж погода внесла свої корективи. Ми – на валізах, а на вулиці – дощ.

І так всю п’ятницю. На суботу та неділю прогноз більш втішний...

...тому було вирішено змінити маршрут та вирушити до зони безумовного (обов'язкового) відселення (не плутати із зоною відчуження).

Нарешті дощ припинився, і можемо вирушати.

На мапі маршрут виглядає приблизно так: Київ – Коцюбинське – Горенка – Мощун – Червоне – Гаврилівка – Савенки – Шибене – Кухарі – Осовець – Олива – Першотравневе -Нова Гута – Морозівка - С виридівка - Вороб’ївщіна – Межиліска – Народичі – Сарновичі - Гута Ксаверівська – Батьківщина – Журалинка – Любарка – Калинівка – Рудня-Калинівка – Савлуки – Ксаверів - Нова Діброва - Нові Вороб’ї – Заруддя – Кухарі – Раска – Пісківка – Вишняки - Новий Корогод - Нова Гребля -Діброво-Ленінське – Михайлівка - Рубежівка – Коцюбинське – Київ.

На природі, як завжди, гарно.


І, як завжди, гарний апетит ).

При заїзді в зону відселення, настрій кардинально змінюється. Покинуте житло та чагарники навкруги створюють пригнічуючу атмосферу нереальності та відчуття того, як одна подія змінили долі мільйонів людей.

На ночівлю довелось ставати в прискореному темпі, оскільки спрогнозований на дев’яту годину вечора дощ почав свою мандрівку не дочекавшись навіть шостої години по обіді )

Невеличке відео (16 сек.)

Відразу похолодало. На грунті термометр показує всього близько 12 градусів за Цельсієм.

Тому швиденько розповзлися по наметах, де все ж таки трошки тепліше...

Взагалі, вечірній дощовий ліс – зачаровуюче видовище.

Й кардинально відрізняється відчуттями від ранішнього післядощового.

Невеличке відео (20 сек.)

Спроба розпалити багаття під дощем увечорі закінчилася повним фіаско )

Час вирушати далі.

Невеличке відео (19 сек.)

Чергові свідчення того, як одна помилка змінює життя людей... Деякі будівлі ще залишаються ззовні цілими...

... навіть з фігурним кахелем всередині...

а від деяких – самі спогади.

Чагарники, чагарники, чагарники...

І серед всього цього розмаїття емоцій – покинута пам’ять про минуле.

Нас кличе у мандри дорога...

Післядощовий ліс...

... змушує згадати казку «Мойдодир».

І, як завжди, фото на пам'ять )))

Дякую, Україно!

P.S. Videostory (09:35, 1.5gb) поки-що тут (ТИЦЬ СЮДИ), бо youtube б'є якість.