Chernivtsy (Ukraine), 2016/02/19-21

#discoverukraine, #autotrip

Apre scriptum: Наперед вибачаюсь за неструктурованість фото, не було такої мети. Фотографував інколи на айфон, коли згадував про нього )))

Випала нагода здійснити короткий вояж Україною, всього було в запасі 3 дні. Зажадала душа подивитись на Чернівці. НаФігатор (саме так, а не навігатор) яндекс.навігатор показав відстань близько 515 км. та час на дорогу +-8 годин. Знаючи наші дороги, було схоже на правду. Дістатись Чернівців потягом, звісно, виглядало більш логічно з огляду на вартість палива та якість доріг. Однак, оскільки ми з дружиною любимо подорожувати автомобілем, вирішили дотримуватись традицій. Тому з трьох вільних днів 2, фактично, було витрачено на дорогу. Як завжди, було багато планів щодо маршруту, POI та т.ін., і, як завжди, нічого не підготували, тому поїхали як вівці в дощ – мокро, слизько і їсти хочеться).

День перший.

Як завжди, виїхати у запланований час не вийшло, бо зранку довго чухались ) І, дотримуючись традицій, не проїхавши й 100 км. відразу ж на Socar за донатами з куркою ))) Машина жере бензин, ми – все, що є на заправці.

Як і передбачалося, чим далі від столиці, тим гірші дороги. Туди нас вів яндекс.навігатор, прокладаючи маршрут найкоротшим шляхом. Інколи швидкість не піднімалась вище за 30 км.\год, а інколи взагалі здавалося, що зара знайдемо вхід в метро. Але, дякуючи японським інженерам Suzuki, які добре вміють робити міцні SUV (але не вміють робити їх комфортними), всі 5 колес було на місці після прибуття в Чернівці.

Зупинились в Чернівці Арбат (вул. Сторожинецька, 82), забронювавши попередньо з Києва напів-люкс (який на місці, чомусь, називався люкс). Готел непоганий, чистий, фото відповідають дійсності. Але з шумоізоляцією повний атас (про це далі буде окремо).
Звичайно, після заселення що тре зробити? Попоїсти з дороги. Почапали пішки до ресторану DiBocca по вул. Заньковецької, 10, який нам порадили через гарну кухню.

Ресторан знаходиться на відстані близько 3 км. від готелю, тому піша прогулка дозволила отримати перші відчуття злиття з містом (з салону автомобіля зробити цього неможливо, як не намагайтесь, тому 5 хвилин пішки містом дає більше відчуттів, ніж година на автомобілі). Відчуття були змішані, бо першим злитись з містом забажав ніс через відсутність тротуарів. Тобто вони є, але їх немає. Ти його бачиш, начебто, а йти ним неможливо. Постійно під ноги кидається то яма з кінофільму «Подорож до центру Землі», то каміння розміром з астероїд. Друге, що кидається у вічі – кількість чоловіків на підпитку. Враховуючи, що була п’ятниця близько 19 години, то до уваги не беремо, бо то є життя). Посмішку та гарний настрій забезпечила рякламка ) Так, дійсно. У дворі злий пес та адвокати. І хто з них більш небезпечний – питання риторичне )))

Так потроху й дійшли до попоїсти. Знайшли, зайшли і афігєлі... Гарний затишний інтер’єр, приємна сучасна музика і цербер у спідниці на вході. Панночка-адміністратор зиркнула так, що згадав рякламку, та почав згадувати, чи то я їй одружитись обіцяв, чи то гроші винен. Але все-ж таки погодилась нагодувати нас з дороги, і, навіть, покликала дружнього хлопчину-офіціянта. Тільки згодом, трохи посидівши і роздивившись відвідувачів, зрозуміли, що не витримали дрес-код. Жінки були у вечірніх сукнях, чоловіки – в гарних костюмах. Ми ж вдягнені були, як то кажуть, casual. Враховуючи, що планували гуляти пішки, як завжди робимо в кожному місті, вечірні сукні та пєнджаки не вдягли. Та й на ногах були звичні зручні жовті Timberland. У виправдання можемо сказати тіко «минєзналі» та «прєдупрєждатьнада» ))) Київ вже від цього давно відійшов. Чи то вплинула більша кількість іноземців, які також сповідують переважно casual, чи то нам просто шкода грошей на дорогий одяг, хтозна...

Щодо самого ресторану – норм, рекомендовано для відвідування. Смачно, гарне меню. Рахунок на двох склав близько 50$ з алкоголем (майже пляшка Pinno Grigio, два салати, основна страва на двох, десерти).

Ну і ще трішечки про сукні ) Якось не в’яжеться між собою пафос вечірнього вбрання та фон дан з чіз кейком )))

Після ресторану пішли до готелю відпочивати з дороги. І, звісно, посмакувати винцем з кіно. А, враховуючи, гастрономічне завершення дня, логічно переглянути «Шеф», про шеф-кухаря. Кіно трохи нагадує «Рататуй» - легко, цікаво, красиво і добрий фінал.

День другий.

Трохи подрімав до обіду, захтілось знову попоїсти. Цього разу вирішили сніданок почати з борщу з салом, яким найсмачніший, як нам казали, в кафе «Cotte» (вул. Кобилянської, 49).

Сіли, поїхали, запаркувались.

Відразу на вході вас зустрічає гарне панно з поясненням, що кафе не має жодного відношення до котів, як спочатку здається, та приголомшує псіходелічним витвором «стільці на стіні».

Затишний інтер’єр, смачна їжа та lounge-музика дарує настрій на весь день, про що свідчить напис на стіні. І це дійсно правда.

Борщ з салом був дійсно чудовий. Також дуже смачно ласувати бельгійськими вафлями з різними топперами.

Рахунок на двох склав 10$ за борщ, яешню з беконом, вафлю з прашуто та разніми смакотами, 2 вафлі солодкі, чай на двох, сік.

Так потроху дійшли до прогулянки містом в світлу пору доби ) Огляд вирішили почати, звісно, з університету, точніше - Університету. Колишня резиденція митрополита, побудована у 1875–1918 pp., дійсно вражає. Та те, що на сьогодні там базується навчальний заклад робить його українським Хогвардсом).

На теріторії є і власна невеличка затишна церква.

Взагалі, історія комплексу цікава, і добре ілюструє, що відбувається за кожної історичної епохи. POI обов’язкове при подорожі до Чернівців.

Після Університету тре знову трохи попоїсти. Навіть не стільки попоїсти, як випити філіжанку кави. Ну, звісно, не просто так, а, бажано, заїдаючи чимось смачненьким.

Кафе «Чашка» (вул. Ватутіна, 7) запропонує затишний інтер’єр, смачну каву з тістечком та запашний карпатський чай.

Далі невеличка прогулянка містом навколо «Чашки».

І далі, як я розумію, центральна вулиця Чернівців для прогулянок – вул. Кобилянської. Гарно відремонтовані будиночки...

... та Господарський суд під надійною охороною. )))

Ходимо, заглядаємо...

Піцерія «Вівальді» пропонує послухати скрипку...

... а кав’ярня-музей «Grand Cafe» запрошує на смачну каву.

Там же розташована і аптека-музей, в якій від музею тільки одна шафа по-під стіною зі старими склянками.

Кілька спроб потрапити до кафе «Карінтія» не увінчалися успіхом, було зачинено.

Якщо ж завернути з центральної алеї у дворики тієї ж вул. Кобилянської, бачимо зовсім іншу картину, яка підтверджується оголошенням «АВАРІЙНІ БАЛКОНИ – СТОЯТИ НЕБЕЗПЕЧНО». Дійсно, я б не ризикнув.

Дворик як свідок епох.

Витвір архітектури.

Однак, не тільки в двориках можна побачити багато цікавого, але й на самій центральній алеї. Гастроном з минулого, як апофеоз архітектурного мистецтва.

Йдемо трохи далі від вул. Кобилянської. Цікава інсталяція в дворі

Дерева підстрижено цікавим способом по всьому центру. Я так розумію, через близькість високовольтного дроту.

Прогулянка містом може привести як до центру духовних практик (що б це не значило)...

... так і до бляхарні )

Також в Чернівцях багато релігійних споруд. Ось, наприклад, виїдаючого очі рожевого кольору Свято-Духівський кафедральний собор УПЦ МП (вул. Головна, 85). До речі, вперше я побачив в церкві зображення кісток, черепів та подібних артефактів (фотографувати не став, якось ніяково було, в інтернеті повно фото з середини).

Вірменська церква, або Органний зал (вул. Українська, 28). Нажаль, було зачинено, і в середину потрапити не вдалось.

Навпроти – Український народний дім (вул. Ломоносова, 2), збудований в кінці 19-го століття.

Собор святого Миколая Чудотворця, або П’яна церква (вул. Руська, 35)

Поруч з Собором святого Миколая Чудотворця причаїлась дерев’яна Миколаївська церква (вул. Сагайдачного, 89), збудована 1607 році.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці (вул. Руська, 28). На території розміщено пам’ятних хрест воздвиження в честь святого торжества з нагоди 400-ліття Берестейської унії. А навпроти – пам’ятник Героям Буковинського куреня (1918, 1941, 1944 р.р.).

Костел Пречистого Серця Ісуса (вул.Тараса Шевченка, 2) - костел єзуїтів в Чернівцях. Пам'ятка неоготичної архітектури 19 століття.

Тре знову трохи попоїсти. Цього разу вирішили скуштувати борщу і дерунів в «Гопачок» (вул. Червоноармійська, 36а-38). Смачно, але не скажу, що щось занадно. Вдруге я туди не піду, є багато цікавих нових місць. Хоча окремо треба згадати борщ у буханці хліба.

На зворотньому шляху до авто вирішили подивитись якесь кіно в кінотеатрі Кінопалац ім.О.Кобилянської, який розташовано на однойменній вулиці (вул. О.Кобилянської, 14). За 10 хв. до початку сеансу черга була аж на вулицю. Вдень, проходячи повз нього, квитки не придбали. Чому? Риторичне питання ) Вирішили пройти повз й поїхати відпочивати в готель.

На цьому, фактично, можна закінчити розповідь про цю подорож, якби не 2 події, на яких хотілось би зупинитись окремо. Перша з них – це звукоізоляція в готелі (вище вже згадувалось). О четвертій годині ранку хтось чи то вселявся, чи то виселявся з сусіднього номеру. Так нам було чути як пошепки шепчуться в номері, ходять по кімнаті і чистять зуби в душовій кабіні. Це просто жах. Враховуючи, що нам вранці потрібно було повертатись до Києва, то можна лише уявити наш настрій.

День третій.

Вранці прокинулись злі, мов чорти на святу воду. Вирішили швиденько попоїсти і на Київ. І тут сталася друга подія, про яку варто згадати. Фактично, вона made my journey. Це кав’ярня «Найкраща кав’ярня на розі Університетської та Сковороди» (вул. Університетська, 17).

Затишна, привітна атмосфера, смачна їжа, кава та карпатський чай під супроводом Teddy Edwards, Freddy Cole та Muddy Waters Tribute Band - і, як результат, моя улюблена кав’ярня відтепер є і в Чернівцях.

Взагалі я люблю в кожному місті мати місце, в яке хочетсья повернутись не один раз. І таким місцем в Чернівцях стала «Найкраща кав’ярня на розі Університетської та Сковороди».

Дякую, Чернівці! Ще побачимось )))

P.S. Як вже зазначав, їхали не підготовлені до прогулянки містом – про місто взагалі нічого не знали, що, де, куди. Хоча в місті є туристичні маршрути. І один з них – їжачки на асфальті.

Це інноваційний туристичний маршрут «Відкрий для себе Чернівці» і проходить через 21 пам’ятку архітектури та історії. Фактично, маршрут включає всі найбільш цікаві місця міста. Більш докладно про їжачків читайте на порталі Чернівецької міської ради (тиць сюди).